"Генетичний код нації!"
День вишиванки не привʼязаний до жодного національного свята, він виник як флешмоб. Ідея свята Всесвітній день вишиванки належить студентці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина звернула увагу, що багато студентів час від часу одягають вишиту сорочку на пари та запропонувала одного дня всім одногрупникам прийти на заняття у вишиванках. У першому заході, який відбувся у 2006 році взяли участь лише кілька десятків студентів. У наступні роки кількість учасників акції збільшувалась, захід підтримали викладачі ВНЗ, вчителі та студенти з інших міст.
Українська діаспора популяризувала свято у всьому світі, тепер День вишиванки набув міжнародних масштабів. В цей день український традиційний одяг одягають люди у 70 країнах світу.
Значення вишиванки для українського народу
Багато сторіч вишиванка слугувала для українців оберегом від усього зла. Українці вірять, що наділена величезною силою, вишиванка здатна творити чудеса. Науковці стверджують, що у національному вбранні народ завжди кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те йдеться в обрядових народних піснях. Вже багато сторіч вишиванка несе у собі духовне багатство, мудрість та традиційний зв’язок багатьох поколінь, який не переривається віками.
Коли українці почали носити вишиванку?
У 1909 році в селі Мартинівка Черкаської області було розкопано скарбницю. Знайдені в ній речі датуються VI століттям, серед них було дві статуетки – чоловіки, які одягнені у довгі широкі сорочки з візерунковою вишивкою на рівні грудей, які нібито танцюють гопак. Згідно з легендою – це образи давніх слов'ян (Роксолан, Язигів, Аорсів), які носили вишиванки, голили голови оселедцями й носили вуса.
Найдавніший зразок вишивки було знайдено у Миколаївській області. Шматок пурпуру, який вишитий золотом є фрагментом жіночого сарматського вбрання. Він датується першим тисячоліттям нашої ери.
Кожен регіон України має свою особливу техніку вишивки
Загалом в Україні існує близько двохсот різних технік вишивання та більше сотні вишивальних швів. Кожна область має не лише власну техніку вишивки, а й тематику орнаменту, традиційні кольори та деталі. Одним з найоригінальніших видів вишивки визнана борщівську – сорочки рясно розшиті чорними нитками. У дивовижної краси борщівської вишивки закарбовані фрагменти трипільської культури.
Ще один популярний вид — поліхромні або багатобарвні вишиванки. Раніше їх носили жителі Карпат, Закарпаття, Буковини та Гуцульщини. Однією з найскладніших вважається полтавська вишиванка – білим по білому. Натхненням для такої вишивки стала природа: раніше жінки вишивали переважно взимку, коли не було роботи на городі.
Найдорожчою вишиванкою стала сорочка, яку представили у 2013 році на Сорочинському ярмарку. Вона важила 4 кг, а її вартість становила понад 10 000 гривень. Першим українцем, який поєднав українську національну вишиванку з повсякденним одягом став Іван Франко, він носив вишиванку з піджаком. У такий спосіб письменник намагався зберегти вишиванку для майбутніх поколінь. Саме у вишиванці та піджаку Іван Франко зображений на банкноті 20 гривень
• Першим ведучим, який зʼявився у прямому ефірі в вишиванці був Андрій Шевченко. У національному вбранні він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на 5-му каналі. Потім дану традицію підтримали й інші медійні українці.
• Українська національна сорочка популярна в усьому світі. Вона навіть зʼявлялась у колекціях світових брендів одягу: Dior, Gucci, Valentino та Dolce & Gabanna. Українська вишиванка підкорила серця світових знаменитостей: Мадонна, Демі Мур, Діта фон Тіз, Клаудія Шиффер і Мей Маск.
Вишиванка – одяг вільних людей, ще з давніх часів її носили чумаки, козаки, воїни УПА, українські мовознавці, письменники та дисиденти. Багато століть українці боролись за свою свободу і носили вишиванку як символ своєї національної ідентичності. Так триває і досі: українські воїни, захисники та волонтери щодня воюють за вільну Україну та вірять, що наступний день вишиванки пройде у мирній Україні.
СОРОЧКА-ОБЕРІГ
Вишивала мама синіми нитками, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.
Леся Вознюк
***
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну та червоную нитку клала.
Ой та чорна ниточка — то страждання,
А червона ниточка — то кохання.
Тому чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.
Як піду я ввечері на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Бери, мій соколику, і не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
В тую вишиваночку душу вклала.
Микола Сом
ЧОРНА ВИШИВАНКА
Десять років горіла земля у людей під ногами.
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.
А коли партизана Карпати покликали сині,
І коли вже нарешті настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчині:
"Нехай носить твій син і нехай пам'ятає про нас".
Приспів:
Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,
Довго-довго чекала пошани, людського тепла.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла.
І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.
Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.
Приспів:
Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна вона, як моя українська земля.
МАМИНА СОРОЧКА
Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів:
А сорочка мамина біла-біла
А сорочка мамина серцю мила
А сорочка мамина зігріває
Я її до серденька пригортаю
Літа неначе птахи пролітали
Матусі коси дивом зацвіли
І я сорочку білу вишиваю
Як вишивала матінка мені
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів.
***
Україно моя вишиванко
Ти мій біль, моя мука і доля;
Я без тебе як день без світанку,
Я без тебе, як жайвір без поля!
Приспів:
Вишиванко моя, вишиванко,
Смерекова вишнева жага,
Ти далеких Карпат полонянка,
Ти Дніпра мов хвиля жива;
Я по світу іду в вишиванці
Аж дивуються ген журавлі,
Хай встрічають в веселій багрянці.
Україна іде по землі.
Україно моя вишиванко
Ти тернова моя голубінь,
Хай святиться навік світлий ранок
І серпневого дня височінь.
Коментарі
Дописати коментар