Бібліотека

Цей відеоматеріал допоможе вам дізнатися ще більше цікавого про дивовижний світ птахів. Ці пернаті створіння дарують нам радість, вміння розпізнавати звуки та багато іншого. Який же він , пташиний світ?    Сови не можуть рухати очима, замість цього вони повертають голову до 270° без шкоди для здоров'я.  Ківі, єдиний птах, що має ніздрі на кінці дзьоба. Таке розташування допомагає їм винюхати їжу на землі. Вони часто фиркають, щоб очистити ніздрі від пилу і ґрунту що накопичився в ніздрях.  Найбільш балакучим птахом вважається жако (сірий папуга). В середньому він може запам'ятати понад 1500 слів.  За старих часів, рудокопи часто брали клітку з канаркою в шахту і під час роботи стежили за птахом. Якщо вона раптово починала проявляти ознаки занепокоєння або падала, люди поспішно покидали шахту. Річ у тому, що канарки дуже чутливі до газу, і гинуть навіть від його незначної домішки в повітрі.  Горловий мішок пелікана вміщає до 5 літрів води.  У зв'язку з тим, що політ вимагає

   День їстівної книги - свято, на перший погляд, незвичне, але якщо замислитися, то чому? Адже книга містить корисну та цікаву інформацію та "годує" нас знаннями, умінням бути грамотними та розвиненими.   Не думаю, що англійський філософ XVI-XVII ст .  Френсіс Бекон, говорячи про те, що «деякі книги досить просто спробувати, інші хочеться проковтнути одним махом, а є такі,  що  доводиться довго розжовувати і перетравлювати», мав на увазі це  у  прямому сенсі. Але реальність завжди  перевершує  будь-які   фантазії.    Виявляється, існує справді дивовижне свято - День їстівної книги, або Міжнародний фестиваль їстівних книжок. Це щорічн ий  глобальн ий  захід проводиться 1 квітня. Його відзначають  у  різних країнах світу, починаючи з 2000 р .  Дата свята була обрана на честь дня народження французького кулінара Жана Антельм Бриль-Саварена, який написав знаменитий трактат «Фізіологія смаку».    У цей день прийнято створювати і виставляти на загальний огляд їстівні книги. Згідно

  31 березня  1944 року...    Саме ця дата залишила свій слід в історії нашого невеликого, але такого мальовничого містечка. Ана́ньїв  —  місто  у  Подільському районі   Одеської області  України, адміністративний центр  Ананьївської міської громади . До 17 липня  2020  року — адміністративний центр  Ананьївського району . Розташоване на річці  Тилігул  за 15 км від залізничної станції  Жеребкове . Відстань до  облцентру  становить 160 км. В період нацистської окупації, яка почалася  7 серпня 1941 року, у місті панувало мародерство, встановлення «нового порядку», масовий терор, жорстока розправа над єврейським населенням міста (страчено, за різними оцінками, біля 5000 людей). В Ананьєві діяли кілька підпільних більшовицьких груп, майже всі учасники яких згодом були розстріляні. Іменами підпільників Володимира  Єрмоленко, Івана  Виноградова, асиля Буженка пізніше названо вулиці міста. 31 березня 1944 року Ананьїв було звільнено від німе цько - фашистських окупантів.    Звертаю вашу уваг

     Поезія… Що це – натхнення, необхідне кожному з нас, або застаріле мистецтво, якому час піти на звалище історії? Адже навколо все так стрімко змінюється. Гете, Байрон, Пушкін, Шевченко, Ліна Костенко, Іван Драч... – хто не чув ці прізвища? Півстоліття тому поети виходили на площі і говорили про те, що решта замовчувала. А що сьогодні? Де сучасні майстри римованого слова, невже проза життя неухильно жене поетичну наснагу? Мабуть, що ні, адже багато хто й з молодих людей пише вірші, особливо, коли закохується… У День поезії, 21 березня, запрошую вас здійснити віртуальну подорож "Сторінками поезій".                       Почнемо з перегляду відеоматеріалу, присвченому поезії: "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі",- пише відома українська поетесса сучасності Ліна Костенко. А й справді, пропоную поміркувати над цим: яким чином впливають поетичні строки на душу людини? Поезія була, є і залишається тим цілющим джерелом, яке наповнює душу

                  Всесвітній день Землі   Наша планета Земля - наш рідний дім, в якому створені для нас особливі сприятливі умови, що сприяють нашому існуванню і життєдіяльності, що відкривають для нас досталь можливостей й достатній простір для їх реалізації. Далеко не кожна планета наділена таким унікальним потенціалом і розташована в таких унікальних умовах, які дозволили б такий бурхливий розквіт життя і її форм на такому, здавалося б обмеженому просторі у всесвіті. А адже вона така одна у всьому всесвіті. Теоретики звичайно ж допускають, що десь у надрах інших систем і галактик може бути ще щось подібне, будують найпотужніші телескопи, запускають в космос всілякі дослідні апарати, намагаючись знайти хоча б віддалену подібність такого унікального поєднання в просторі, яке представляє наша матінка Земля. На те вони і теоретики, а на практиці наш будинок сам вже давно має потребу в тому, щоб ми звернули на нього нашу пильну увагу, так як нам схоже за дуже короткий час вдалося неабияк

 14 березня в Україні відзначається досить нове свято - День Українського добровольця. До лав УСС записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС. Варто зауважити, що тоді, в 1914 році, так само як і в 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки. «З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії», – йшлося в німецькому повідомленні з фронту до командування Південної Армії. Півтора роки знадобилося стрільцям та австрійському командуванню щоб офіційно оформити українських добровольців як окрему бойову одиницю – полк УСС. Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух – по суті, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані «любистки» – спеціальні посилки-пакунки. Потім